26 травня 2026 року у Державному науково-дослідному контрольному інституті ветеринарних препаратів та кормових добавок відбулося розширене засідання Вченої ради, присвячене світлій пам’яті та 80-річчю від дня народження доктора ветеринарних наук, заслуженого працівника сільського господарства України Володимира Олександровича Величка.
Захід об’єднав рідних, колег, однокурсників, представників наукової спільноти та працівників Інституту задля вшанування пам’яті людини, яка залишила вагомий слід у розвитку ветеринарної науки України.
У роботі Вченої ради взяли участь почесні гості – син Олександр, дочка Алла, онуки, а також однокурсники Володимира Олександровича: Галина Коцюмбас, Зеновія Гуфрій, Анна Булавка, Світлана Федорук. До заходу також долучилися колеги, які в різні роки працювали разом із Володимиром Величком: Григорій Седіло, Василь Влізло, Михайло Тарнавський, Анатолій Підлужний, Сергій Сторожук, Роман Грень.
Засідання відкрив голова Вченої ради, професор Володимир Стибель, який зазначив: «Володимир Олександрович – людина глибокої душі, талановитий організатор, дослідник і Вчитель. Йому були притаманні державницький підхід до справи, висока вимогливість і принциповість, а також відкритість до людей. Його життєвий шлях залишив глибокий слід у серцях рідних, друзів, колег і всіх, хто мав честь його знати».
Із доповіддю «Життя вимірюється двома чинниками: що ти ЗРОБИВ САМ і що ЗАЛИШИВ ЛЮДЯМ» виступив доктор ветеринарних наук, професор Ігор Коцюмбас. У своєму виступі він висвітлив основні віхи біографії, професійного становлення та життєвого шляху Володимира Олександровича Величка, акцентував увагу на його науковому доробку, управлінській діяльності та вагомому внеску в розвиток ветеринарної медицини України.
Теплими спогадами та словами шани поділилися Григорій Седіло, Юрій Косенко, Віктор Музика, Сергій Сторожук, Світлана Федорук, духовний наставник Інституту отець Євген, а також син Олександр. Вони згадували Володимира Олександровича як високопрофесійного науковця, мудрого керівника, наставника та щиру людину, яка вміла об’єднувати людей, підтримувати колег і залишатися відданою своїй справі.
Пам’ять про Володимира Олександровича Величка й надалі житиме у його наукових працях, добрих справах та вдячних серцях усіх, хто мав честь працювати поруч, спілкуватися й переймати його професійний і життєвий досвід.